Кожен із нас має певні риси характеру. Серед них є і
гарні, і погані. Буває й таке: те, що ми вважаємо природним і само собою
зрозумілим, інших дратує. Спробуй глянути на себе об’єктивно й чесно відповісти
на 10 запитань.
1. Чи вважаєш
ти за потрібне представитися, телефонуючи кому-небудь уперше?
Так — 5 балів. Ні — 1 бал. Не знаю — 0 балів.
2. Ти завжди
користуєшся зубною пастою якоїсь певної фірми? Так — 5. Ні — 1. Не знаю — 0.
3. Приходячи
до когось у гості, ти відразу помічаєш недоліки чужої квартири — криво повішені
штори або обдерті стіни?
Так — 5. Ні — 1. Не знаю — 0.
4. Ти легко
знаходиш потрібну тобі книгу на своїх книжкових полицях?
Так — 5. Ні — 1. Не знаю — 0.
5. Ти любиш
зберігати старі «щасливі» квитки?
Так — 5. Ні — 1. Не знаю — 0.
6. Ти маєш
звичку збирати портфель із вечора?
Так — 5. Ні — 1. Не знаю — 0.
7. Виходячи з
квартири, ти думаєш про те, чи вимкнений газ, світло, електроприлади?
Так — 5. Ні — 1. Не знаю — 0.
8. Ти маєш
звичку перевіряти охайність свого одягу, перш ніж його вдягти?
Так — 5. Ні — 1. Не знаю — 0.
9. Ти маєш
звичку звіряти час на своєму годиннику з показаннями точного часу?
Так — 5. Ні — 1. Не знаю — 0.
.10. Ти маєш звичку робити зауваження своїм знайомим із
приводу їхньої манери вдягатися?
Так — 5. Ні — 1. Не знаю — 0.
Склади набрані бали й оціни результат Загалом я набрав балів
Оцінка отриманого результату
Набрана тобою сума балів більша 45 — ти завжди контролюєш
свої емоції й тверезо оцінюєш ситуацію, що склалася.
Ти набрав від 35 до 44 балів — іноді ситуація бере над
тобою гору й тобі дуже важко стримувати свої емоції. Однак ти знаходиш сили
домовитися із собою й заспокоїтися.
Сума набраних тобою балів менша 34 — на жаль, тобі дуже
рідко вдається контролювати власні емоцій. Постарайся реагувати на все
спокійніше, спробуй порахувати до «20», перш ніж проявляти свої почуття.
«ДИТЯЧІ РЕЦЕПТИ» ПОКРАЩЕННЯ
СТОСУНКІВ З БАТЬКАМИ
Катя, 18 років
Кардинально мої стосунки з батьками змінилися на краще, коли я переїхала
вчитися в інше місто. Вони немов відпустили мене з-під власної опіки. У мене
змінився статус – я стала дорослою в їхніх очах. А до цього…
Найважче за все було у віці 14-16 років. Бувало періоди, коли не хотілося йти
додому. Одного разу в стані крайнього відчаю я написала батькам листа і
неначе випадково забула його на столі. Батьки мені нічого після цього не
сказали, але я знаю, що лист прочитали. І в наших стосунках щось змінилося на
краще. Після цього я неодноразово писала їм листи, де висловлювала все, що я
про них думаю. Листи, звісно ж, не віддавала. Мені було досить довірити
власні думки паперу – якось на душі ставало легше. Можливо, якби я мала
звичку розповідати свої думки безпосередньо батькам – то було б найкраще. Та
якось у нас така практика не склалася. Хоча дійсно – хотілось би…
Олексій, 16 років
Були, звісно, складнощі. Особливо у стосунках з мамою. Вона завжди чогось
боїться, хвилюється за мене. Я намагаюсь зрозуміти її страхи, її побоювання.
І намагаюсь зайвий раз не створювати напружених ситуацій: дзвоню, попереджаю,
якщо дуже затримуюсь; виконую прохання мами, якщо це не зовсім суперечить
моїм власним планам. Помітив, що і мама стала уважніше ставитися до моїх
занять. Мабуть, головне, що змінилося – у нас з’явилась повага один до
одного.
Олена, 15 років
Моя мама дуже тяжко працює. Додому приходить втомлена, тому часто
«зривається». Інколи – на кішці, інколи – на мені. Хоч і розумію її втому, та
все одно – образливо. Раніше ми дуже часто сварилися. А тепер я намагаюсь
максимально взяти на себе хатню роботу. Наприклад, моя мама терпіти не може
ходити на базар – зараз цим займаюсь лише я. Готувати навчилася, навіть
одержую від цього процесу задоволення. Зізнатися? Мені соромно, що ще рік
тому я все «скидала» на маму. Мамо, зароби, купи, приготуй… І як вона все це
витримувала? А я ще і ображалась, що мама приділяє мені мало уваги. Можливо,
її уваги мені і зараз бракує. Часом так хочеться, щоб приголубили, попестили.
Та тепер мама більше зі мною розмовляє. Як із дорослою. Навіть радиться.
Приємно.
ОСНОВНІ СПОСОБИ, ЯКИМИ БАТЬКИ МОЖУТЬ
ВИРАЗИТИ СВОЮ ЛЮБОВ ДО ДИТИНИ
1. Дотик. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для
дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків,
поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами (я тебе люблю).
2. Слова-заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона
зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що
слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути
обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і
м’яко, навіть тоді, коли ви не задоволені. Слід менше вимагати від
дитини. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона не є
доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки,
заохочення, схвалення, ласки.
3. Час. Це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені
подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме для того, щоб,
щоб батьки звернули на неї увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим.
Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного
проведення часу в кожній родині різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею,
гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі. Які б заклопотані ви не були,
хоча б кілька годин на тиждень приділіть насамперед своїй дитині.
4. Подарунок. Це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно
турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися
від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов
можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Ні
намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви
хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити – її
це хабар. Справжній подарунок не в обмін на щось, а просто так.
5. Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій.
Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання
довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що
передбачає ненормований робочий день. Щодня діти звертаються до вас із
різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і
відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її
сповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її
не тішить. Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми
справді багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо
навчити їх усього, щоб вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різну мову нашої любові.
Тому для батьків важливо обрати саме ту мову, яка розчулить серце дитини.
ДЛЯ РОЗДУМІВ....
Шановні батьки! Будьте обережними у своїх діях! Не забувайте, що поряд із Вами ВАШІ ДІТИ - ніжні, вразливі та дуже чуттєві
